Шкільне подвір’я забуяло цвітом.
Яка чарівна і тривожна мить!
Та… пандемія володіє світом –
І серце смуток огортає вмить.
Два місяці ми не були у класах,
Віддалено долали труднощі онлайн.
Classroom, i Skype, i Zoom, i Viber – праця
В нагоді стали кожному не раз.
Співпраця мам, батьків і педагогів
Була корисною усі роки.
Лиш відгомін сум’яття і тривоги
Нагадує, що ми – випускники.
Позаду одинадцять шкільних років,
Захопливих, чудових, осяйних.
Здається, ще всього лиш кілька кроків –
І мрію нам під силу досягти!
Та хмарка смутку не дає спокою:
Прощання-розставання час настав.
Гімназії ми кажемо з любов’ю:
Освітній заклад нам домівкою всім став!
Як шкода, що так швидко промайнули
Веселих одинадцять шкільних літ!
Та сумувать не будем за минулим –
Ми скажемо майбутньому:”ПРИВІТ! “
СПАСИБІ за любов і за науку,
За мудрість, розуміння, за добро,
За щиру посмішку, за дружби руку,
За серце, сповнене учительським теплом.
Прощай, гімназіє, і класи, прощавайте!
Наш випуск вже в історію ввійшов.
Цей пандемічний рік 2020-тий
Дистанцію в навчанні віднайшов.
Та ми не будемо дистанцію тримати
У дружбі, у стосунках, у знаннях.
Ми свІтові порадим подолати
Страхи, хвороби в душах і в думках.
Ми любимо життя, родИну, рідну школу,
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику дзвінка тендітно-малинОву
Останнього шкільного рідного дзвінка!
Л. С. Ліщинська